Зусилля провідних політиків Європи щодо вгамування росії та стримування Китаю
Die Zeit, Німеччина
У контексті перспектив впливу на російського агресора у його війні проти України залишається у центрі уваги візит двох провідних політиків Євросоюзу до Китаю. Президент Франції Еммануель Макрон та президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн одночасно перебували у Пекіні та зустрічалися з лідером Китаю Сі Цзіньпіном. І хоча Макрона супроводжує потужна делегація економічного блоку уряду, покликана підкреслити намір Франції зосередитися на розширенні економічного співробітництва з Китаєм, головним напрямом зусиль лідерів європейців експерти визначають намагання сформувати політичні впливи на Пекін з огляду на подальшу позицію Китаю щодо підтримки або непідтримки москви у війні проти України.
Очевидно, що підтримка Пекіном москви серйозно і негативно вплинула би на перебіг війни в Україні. Навіть за умови підтримки України з боку консолідованого Заходу, тільки за рахунок ресурсів Китай перетворив би війну на нескінченно довгий конфлікт з непрогнозованими наслідками. Такий перебіг подій не влаштовує ні президента США Джо Байдена, який намагається економічно перемогти Китай, знищивши російську частину стратегічної вісі «Пекін — москва — Тегеран», ні європейців, які залишаються заручниками ситуації через тривалу і кровопролитну війну на теренах Європи.
Німецьке видання Die Zeit відзначає у статті власного кореспондента Роланда Йодіна (Roland Jodin), що Макрон та фон дер Ляєн намагаються у Китаї грати діаметрально протилежні за формою ролі, переслідуючи схожі за змістом цілі. Так, якщо президент Франції демонструє принципово позитивну тональність у сьогоднішніх і перспективах подальших відносин своєї країни з Китаєм та інтенсивно підписує значну кількість економічних договорів і домовленостей, то президентка Єврокомісії налаштована більш прагматично і намагається жорстко ставитися до подальших відносин ЄС з Китаєм, вимагаючи від нього поступок у питанні впливів на російського агресора.
Видання зазначає, що протягом двосторонніх переговорів у Пекіні між президентом Франції Еммануелем Макроном та лідером Китаю Сі Цзіньпіном було зроблено спробу знайти порозуміння щодо спільної позиції обох сторін стосовно впливів на війну росії в Україні. А саме: росія не повинна застосовувати ядерної, біологічної чи хімічної зброї, не здійснювати жодних нападів на мирне населення та ударів по цивільних об’єктах, сприяти якнайшвидшому забезпеченню проведення мирних переговорів. Макрон також підкреслив, що Китай міг би взяти на себе посередницьку роль у мирних переговорах.
У той час як Макрон з оптимізмом дивиться у майбутнє відносин Франції зі зростаючою світовою потугою — Китаєм, фон дер Ляєн дотримується більш жорсткої позиції. Політичний редактор ZEIT ONLINE Ульріх Ладурнер (Ulrich Ladurner), вважає, що на переговорах у Пекіні європейцями застосовується комбінована стратегія «хороший поліцейський — поганий поліцейський» (Good cop, bad cop) та що ЄС, як і раніше стикається з проблемами у відносинах з Китаєм.
Урсула фон дер Ляєн та Еммануель Макрон у Пекіні.
Фото: © Ludovic Marin/Reuters. Джерело: Die Zeit
Видання Die Zeit зазначає, що керівництво України не виключає проведення переговорів щодо Криму в разі успішних результатів запланованого весняного наступу ЗС України. Про це заявив заступник голови Офісу президента в Києві Андрій Сибіга в інтерв’ю Financial Times. Наразі, зазначає німецьке видання, президент України Володимир Зеленський виключає переговори з Москвою, поки російські військові залишаються на території України.
Найбільша загадка європейцями не розгадана
Проте, заявляє німецьке видання, найбільша загадка для європейців поки що ними у Пекіні не розгадана. Навіть після поїздки Еммануеля Макрона та Урсули фон дер Ляєн до Китаю надії на партнерство Європи з Китайською Народною Республікою немає. ЄС у цій ситуації змушений бути готовим до загострення ситуації у війні та озброюватися.
У статті власного кореспондента видання Die Zeit у Брюсселі Ульріха Ладурнера (Ulrich Ladurner) зазначається, що президент Китаю Сі Цзіньпін є диктатором, який підтримує іншого диктатора — президента росії владі міра путіна. Президент Франції Еммануель Макрон і президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн під час спільної поїздки до Китаю планували з’ясувати, наскільки лідер у Пекіні був лояльним до лідера у москві протягом нещодавнього державного візиту до росії. Адже позиція Пекіна у цій війні на європейській території визначатиме відносини Європи з Китаєм у майбутньому. Фон дер Ляєн чітко заявила про це у своїй промові в Брюсселі кілька днів тому.
Європа має наміри підтримувати бізнес з Китаєм, але це буде складно робити, якщо Китай продовжить підтримувати злочинну війну путіна. Макрон, звертаючись до Сі, майже конфіденційним тоном повідомив йому, що «я знаю, що можу на вас розраховувати, коли мова йде про те, щоби привести росію до розсудливості!»
Насправді, відзначає німецьке видання, Макрон не може цього знати, він може лише на це сподіватися, у нього немає інших варіантів. Для інших європейців путін, очевидно, взагалі недоступний, принаймні до тих пір, поки він вірить, що може перемагати на полі бою. Після візиту до Китаю Макрона і фон дер Ляєн, навіть після всіх добрих слів Макрона, наразі існує мало підстав вважати, що правитель у Пекіні буде активно сприяти миру в Україні.
Європейці не мають сили змусити Китай змінити обраний ним курс, зазначає Die Zeit. Але вони точно можуть вплинути на стратегічні розрахунки Сі. Лідер КНР дуже зацікавлений у тому, щоб європейці не приєднувалися до конфронтаційної політики США щодо Китаю, оскільки він бачить своїм справжнім супротивником саме Сполучені Штати Америки.
Еммануель Макрон, Сі Цзіньпін та Урсула фон дер Ляєн у Пекіні.
Фото: Ludovic Marin / AP. Джерело: NRC
Непростими завданнями для глави китайської держави є намагання підтримати путіна, водночас не дуже ображати європейців та обігнати США. Наразі в Європі розгортається дискусія стосовно того, чи правильною є жорстка політика уряду США щодо Китаю і наскільки вона корисна для Європи.
Природа китайського режиму сумнівів і суперечок не викликає: це диктатура, яка претендує на те, що весь світ підкорятиметься їй. Водночас це друга за величиною економіка світу, з якою Європа тісно переплетена. Для європейців є складним завданням вирішити, як ці дві реалії можуть поєднуватися з відносно невеликою кількістю втрат для обох сторін.
Міждержавні відносини також підпорядковуються певним закономірностям. Сі Цзіньпін не може не зважати на те, що Європа та Китай протягом кількох років віддалялись один від одного. Китай діяв занадто жорстко в Європі, вимагав занадто багато і давав занадто мало. ЄС став більш пильним і вже деякий час налаштовується проти впливу Китаю. Агресія путіна в Україні та проголошена Сі Цзіньпіном «непорушна дружба» з агресором прискорили процес відчуження Європи від Китаю. Це також позбавило останніх європейців ілюзій щодо того, з ким ним доводиться мати справу.
Європа боїться Китаю, потребує Китаю, але не довіряє йому. Головним гаслом європейців наразі є усунення ризиків (de-risking), а не їх розв’язання (de-coupling). ЄС бажає підтримувати зв’язки з Китаєм, зазначає німецьке видання, але не будь-якою ціною. Він хоче продовжувати займатися бізнесом, але шукає альтернативи. У сьогоднішніх реаліях як ЄС, так і Китаю є що втрачати. Візит Макрона і фон дер Ляєн до Пекіна став відображенням поточного стану відносин між Європою і Китаєм, не більше і не менше.
І навіть після цієї поїздки немає жодних ознак того, що ці стосунки найближчим часом покращаться. Тому доброю порадою для європейців, зазначає Die Zeit, буде й надалі озброюватися та за будь-яких обставин і розбіжностей, залишатися на боці США.
Таким чином, візит високопосадовців з Європи до Китаю став демонстрацією намірів розвивати економічне співробітництво між Францією, ЄС і Китаєм. З іншого боку, він не приніс і не міг принести однозначних відповідей на головні запитання щодо позиції Китаю у війні росії в Україні. Європейцям, як і Україні, необхідно зміцнювати свою оборонну здатність та за нових геополітичних обставин перебудовувати свою політику безпеки, дотримуючись єдиної стратегічної лінії зі США.
